Після тотої феєрії в матчу з ляхами, з молдаванами всі чекали як мінімум брамок зо шість. Виділось то десь так, же сітка на брамці молдаван буде порвана на клапті, а брамкаж ся зариє в газон як той кріт і буде в тій своїй землянці ціхутко плакав, з розпачу, зневіри і страху, мав ся бояти пострілів наших форікерів, як вогню! Всі то так виділи.

Як повісти по правді, то власне ми ніц подібного не чекали, бо по просту не виділи матчу з поляками. Встид то признати, але так було, власне в тим менті їхалисьмо до Кракова би перехилити там гальбу пива, альбо й не їдну. Маємо вже такий звичай, же як в кінці березня повалить сніг то зіхерово мусим їхати до Кракова пити пиво, інакше ніяк. А та як з повторів забитих брамок тєжко докумати, яка то там феєрія ся творила на Народовому, то ми ся й не перейняли тотою ейфорією. Мало того, отакво на холодний хлопський розум, ми добре розуміли же кажда брамка в ворота пшеків, то в очах справжнього українця як цілих десять, а після третьої то каждий українець ніц вже не видить опруч Максима Кривоноса і го шаблюки, яка такво літає направо-наліво, а за нев голови поляків… Як тут не впасти в ейфорію? І не будемо правди крити, і нас би захопила та хвиля, якби ми виділи матч наживо, але не мали змоги, як зрештою і Господь Бог, від якого то всьо діло закрили на стадіоні дахом.

Але як показала гра з молдаванами, то ше нам швіцувати і швіцувати, а Фоменко, хоч і посягнув в матчу з поляками на святе – посадив Толіка на лаву, а на то, будем справедливі, не каждий ся осмілить, мусить ше багато чого змінити. І хоч ми не забардзо віримо в го дар тренера, але бажаємо му тіко найліпшого, а головне розуму, моцної ґраби і сміливості. А ше мусить донести в ті каляпітри, же так направду то вони вміють грати і можуть виграти в кого завгодно, бо як нам си видає власне тої впевненості їм і бракує. Так на серіо, то в матчу з молдаванами наші матолки файно грали тіко той короткий період між тим як забили другу і пропустили. Бо власне в тим менті, вони були впевнені в собі і ніц на них не давило. І тоді в них всьо виходило, і короткий пас, і забігання, і стіночки і удари. Любо було глянути. Але всьо то відразу пропало, як пропустили… Знову ся ноги зачали підкошувати, руки ся трусят, вочі перелякані, так ніби серут під парканом в Межигір’ї, а в голові їдна думка: “Свисти!!!”

А до забитих голів то взагалі шкода розмови. Як то ся називає, коли п’ять гравців стоять на лінії штрафного і чекають на бальона, а може й на ліпшу долю, а може й на ту довгоочікувану весну, а самотній Толік в центрі поля махає руками і не знає кому віддати? Ну бо кому віддаш як всі стоять і йно чекають, всі так хочуть стрелити брамку, же ні на крок ся зі штрафного не вступлять? А ми вам повімо як то ся називає, то є позиційна атака по-українськи! Чи то їм Фоменко такі бздури в голови втискає, чи то їм з тої треми за результат, всьо ся мішає і вони забувають, же можна і в футбол пограти, того не знаєм, але маємо то, шо маємо – як тіко в захисті суперника більше ніж штири футболісти, ми наніц не знаєм, шо робити. І така є правда і з тим треба шось робити. Тим разом якось минулось, але ми ше маємо дві гри зі Сан-Маріно…

Кого хтілось би відзначити, то Зозулю. В життю би не повірили же з того матолка ше можуть бути люди, а єднак… Бардзо ужитковий хлоп на полю, всюди го багато, всюди втулить свою ногу, чи голову, а часом і ґрабу би видерти бальона і комусь го спасувати. Ніби і малий і легонький, але, курча, як десь такво з-помежи ніг вискочить як антипко з конопель, то захисники не встигнуть і мруґнути як бальон вже в Зозулі. Але оті його падіння і вимолювання пенальті, то ні в які ворота не лізе. Ми навіть не будемо тут пувідати як то є зле, непурядно, негідно, та й просто гидко. Ми просто хочемо звернути увагу Ромця на то, же він ніц не вміє падати і виглядає попросту як паяц. А рефері не показував му жовтих карток хіба тому, же любить ся посміяти. Так вже ся стало, же актора з Зозулі не вийшло, навіть Мілевський в порівнняні з ним хоч нині на Оскара, то нашо робити з себе посміховисько? Ліпше би грав в футбол, бо то в него виходить.

Но і воґулє, на полю ше ся багато дивних речей творило. Шо там робив Селєзньов? Хіба мішав Зозулі, як та велика черепаха на трасі Формули 1… Як тіко Безус го змінив, то відразу стало якось цікавіше і швидше всьо відбуватись, можна було з ним і бальоном перекинутись і під удар віддати, бо з Селєзньовим, то тіко й думок було, як би то так його оббігти, шоб він в ногах ся не запутав. Як взагалі туди попав Гречишкін? Виграв реаліті шоу на СТБ, де головним призом були 2 хвилини на полю в майці зібрної України? Хіба так… Звідки в Степаненка стіко злості? То шо пурядності в него мало, то було відомо ше з матчу Шахтаря з Нордшелландом, але жеби аж так ногою в голову? Лишається тіко гадати чим то так завинив Бордіян перед Степаненком? Може де лапнув за сраку пані Степаненкову?

А якшо такво в двох словах, то хоч ми і виграли, але гра була до сраки. Ну може не аж так зовсім до сраки, але до копчика. І маємо велике сподівання же проти Чорногорії ми зобачимо вже шось зупевні інше, бо отакво ми в Чорногорії не виграєм.