Коли у всіх пурядних християн страсний тиждень вже добігає кінця, коли вони вже рихтуют си убрання аби йти до плащениці, а в головах думки, як то вони завтра будуть святили паски – абись тіко ніц не забути, бо в тамтім році стиду набралася, коли та писката Каська згори на цілу церкву репетувала: «а шо пані різникова, за тим мнєсом, то наніц за хрін забулисьти?» – власне в тим менті в наших рідненьких Карпат страсний тиждень тіко ся зачинає і багато ше їм належиться вистраждати аби не встидно було людям в очі в церкві глянути… Як ми не просили наших хлопаків, жеби не засмучували нас отак перед самим Великоднем, а вони як малі діти – послухали і всьо зробили навпаки.

Як чесно вповісти, то не виділисьми того матчу з Говерлою, чи то мали якесь чуття і не хтіли си псувати настрою перед Великоднем, а мо’ просто мали шось друге до роботи, але гру ми ся не дивили. Але той хто видів то повідав дивні речі. Казав, жи ніц в голові ся не вкладає, як можна було програти вже правє виграний матч. По першій полові ніц ся не заповідало, же будем мали якісь проблєми в тій грі. Провадили єден до зера і мали тотальну домінацію на боїску. І тим дивніше було обсервувати, як нагло всьо ся зачало міняти в полові другій. Повідають, же хлопаки просто ся цофнули до своєї брамки, спинились там і зачали грати вар’ята, хто в вусі ся шпортав, хто бульки носом надував, а хто просто очі тер, але абсолютно ніхто не хтів грати в футбола, так ніби втратили будь-який інтерес до того бальона, всі захотіли йти ся вчити до університету, найти си пурядну роботу, аби батькам перед сусідами встидно не було, і стати такими львівськими цванями, якими все мріяли бути. А Ромцьо Мисак, який вийшов на поле замість травмованого Мартіна, то той воґулє метеликів лапав, ніц го не цікавили ні бальон, ні брама, йно кольорові крильця мотилів, душа ся тягнула до прекрасного. Троха ми го шпетили за гру з Арсеналом, але певно мусим перепросити, бо тепер знаєм, же Ромцьо може й набагато гірше… І то же погнав в кінці матчу в карний Говерли, то ясно є добре, бо видно же хлоп переживає, але то го не реабілітує, бо його робота бальона лапати, а не гасати взад-вперед. Та й нема ніякої певності, же він туди побіг аби встрелити брамку, може просто помітив там якогось особливої краси метелика…

Так зле грали хлопаки в другій полові, же зачались навіть розмови, ніби в перерві вони ту гру продали. І таякби багато що на то вказувало, як ото похилена голова Міська, як він виходив на поле по перерві, чи абсолютно спокійна поведінка Костова на лавці, так ніби він вже знав чим то всьо ся скінчить (а в першій полові він репетував як зварйований), а чи навіть то, шо пан презес наш тепер на каждий матч їздить з Карпатами, як на яку бізнесову здибанку. Так виглядало, ніби в першій полові Карпати показали, же виграти вони можуть легко і тоді до діла взявся пан Димінський, шо-шо, а торгуватись наш презес вміє… А найбільше насторожили слова Костова після матчу: «Напевно я не підходжу для цієї команди» – повів він і звучало то якось так, ніби не про гру і не про тренерські якості йому зара ходе… Ну і пішов Костов, а ми по раз черговий будем мали змогу обсервувати пана Дячука-Ставицького на тренерській лавці, споглядати його мужнє обличчя зі знаменитим носом.
Як спитаєте в нас, то ми в то ясно не вірим, бо як зачати вірити, же наш зеспул отакво ґендлює матчами, то як себе після того втринити знову дивитись їхні ігри? Вірити то ми не віримо, але якийсь такий злий робак всьо їдно зсередини гризе, і то не є аж надто приємно…

А найбільше в тому всьому матчі то було шкода фанатів, мало того, же команда програла, то шей міліціянти їх ні за цапову душу збили на квасне ябко. І то робили то з таким завзяттям, ніби готували ся до того цілий рік і обіцяли їм кавалок шпундерка за то на Великдень. Ото маєте відео тої всьої магулянки, дивіться самі, шо то за звіриська без бога в серцю, жеби отаке творити в страсну п’ятницю. А цікаво чи пішли вони по тому до церкви до плащениці і до сповіді, би замолити гріхи перед Великоднем. А чого нє? Хіба вони не люди?

Шкода було фанатів в п’ятницю, і в суботу, і в неділю, а в понеділок, то якось навіть так подумалось, же мало вони ше дістали в тому Ужгороді… Може якби дістали більше, то сиділи б в обливаний понеділок по хатах і мали би люди ві Львові чистий спокій… А так вийшли вони цілов бригадов, чи ліпше стадом, до міста, кожен взяв по відру води, наділи на писки шмати, би ніхто не видів шо то за їдні, а може і для того, жеби всі виділи, же то фанати Карпат, шо ся борят за здоровий спосіб життя і збереження традицій, і давай поливати всіх хто попаде під їхню праведну руку. А деколи і ногу, бо як бракувало води, альбо ті людиська-паразити не хтіли розуміти традицій, то тре було їм пояснювати і ногами, ну а бо шо будеш робив з такими комуняками? І нікт не міг спинити їх праведного гніву, тим разом навіть міліція, а як і намагалась, то приходив на допомогу їм їхній провідник, керівник ГО «Завжди Вірні», а за сумісництвом і президент Карпат, Тарас Павлів, і викручував тотому кочкодану руки. Бо нема чого пхатись, коли фанати людей культури вчать! От тіки ніяк не можем допетрати, шо має до традицій і культури задирання спідниць дівчатам…

Фото Павла Паламарчука (iPress.ua) і Юрка Дячишина (afishalviv.net)

І тєжко повірити же тоті люди зара керують Карпатами, тєжко повірити, же тоті звірі ше кілька тижнів тому поносили як могли інших вболівальників Карпат, які си дозволили випити троха лишнього на матчі з Шахтарем, і, незадоволені суддівством, кидали на поле фляшки і творили інші бздури. Як тоді їм піна ротом йшла і вони всіх на право і на ліво бидлом називали… Не те що вони, цвіт нації, курча, люди високих моральних цінностей, поборники здорового способу життя і захисники традицій. Виділи ми, який ви цвіт нації, курча, на обливаний понеділок. В здоровім тілі дурна голова, хіба так… Але дивує, як то їм всьо сходе з рук, чому ві Львові вони раптом стали пупами землі, так ніби їм ніхто і ніде не страшний. Вони собі раптом постановили, же знають ліпше, як кому жити, шо кому пити, чим думати і шо репетувати на стадіоні, а хто думає інакше, тому тре файненько пояснити, шо до чого… І разом з тим абсолютна підтримка всього, шо не робе кєровніками клубу. Ну а бо як? Вони ж теж кєровніки. Всьо ся робе на ліпше, а як ти думаєш інакше, то ти просто не лев, альбо й просто скурвий син і нема чого тобі ся показувати на стадіоні. Бо нам таких не тре. І кого то обходить, же з командою знову невідомо, шо ся творе, але ж зато як ми вболіваєм, як ми фанатієм, який «перформанс» ми нарихтували і як ми файно скачем, які ж ми не москалі. Нє, хлопаки, ви не москалі, нема де правди діти, але ви такі паяци…

Важкий був тиждень для Карпат, направду страсний, тєжко то всьо пережити і зрозуміти. Тєжко вірити далі в команду, тєжко любити далі клуб, в якому всьо ся робе так, жеби ніхто ззовні ніц не міг зрозуміти, в якому відбуваються дивні речі, яких ніхто не пояснює, в якому футболісти грають для фанатів, які їх будуть хвалили за будь-якого результату, бо вони на такій самій роботі в пана Димінського як і футболісти, та й для яких футбол, так по правді, то остатня справа… Як би ви ся дивили на театр в який на вистави ходять лише його актори і їден другому аплодують аж ґраби ся відвалюють? Смішно, нє? То ся називає товариством взаємної адорації, а не футбольним клубом…

Але ми любимо не керівництво, і не фанатів, і навіть не футболістів, хоча деяких з них ми любимо дуже моцно, ми любимо попросту Карпати, ходимо на Карпати і переживаємо за Карпати. І маєм надію же ні керівництво, ні фанати ту любов нашу не зможуть відбити. Тяжкий був тиждень, тяжкий період, багацько зарази ся назбирало в нашому клубі, але то минеться, все так не буде. І може для того аби очиститись вартує навіть знову опуститись в першу лігу, аби потім возродитись з попелу як той фенікс!