Укоханий наш Ігорцю,

маємо защит Тя привітати з уродинами, а заразом і з тим, же вернулась врешті до Тебе капітанська пов’язка, яку перед тим невідомо з якого дива в Тебе забрали! Най та довіра і респект, якими наділили Тя кумплі по команді додадуть сили, духу і фантазії би повести Карпати до нових звитяг, а то шо Ти ся справиш з покладеною на Твої плечі місією, то не тіко ми, а, певні, ніхто ся не сумніває! І най тотої сили додасться Тобі не тіко в ноги, а також в ґраби, аби часом не впустив і не збив той кубок який мус підняти вже в травні. Бо як зіб’єш, то шо привезете до Львова? А до Львова він має приїхати за всяку ціну, так аби кожен міг до нього ся доткнути і розцілувати!

Мусим, Ігорцю, Ті вповісти, жи якби не Ти, то не було б і того сайту і Юрка зі Славцьом і навіть “Стара Грушка” би не була такою як вона є зараз, бо від початку то всьо ся творило не тіко з великої любові до Карпат, а також і з великого захоплення і щирого задивування Твоєю грою. Ми Тя моцно всі стискаєм в раменах і бажаємо, би Ти й надалі нас тішив своєю грою, би брамки влітали їдна за другою після Твоїх дальніх пострілів, а брамкажам ляжки ся трусили, як тіко виділи Тебе з бальоном, аби в їхніх калапітрах не змовкала думка: “Йой, матко кохана, тіко не Ігорко, та він зара як вперіще, то знесе разом з бальоном, а ше сітку порве не дай Боже!”

Моцного Тобі здоровля і споро щастя! Най маложонка Тя йно голубить і цілує, а роботи ніякої важкої не дає, хіба вареників макітру сфригати зо сметаною і шкварками, бо хто би шо не говорив, а то теж робота, хоч і приємна. А донечка Даруся най Вам росте і око тішить, най виросте Вам на таку дівку, жеби пів Львова за нев сохло, під вікнами серенади співали і батькам спати не давали!

Наші ґратуляції!

Юрко і Славцьо в імені всіх завсідників кнайпи “Під старов грушков”