Троха дивно, нема де правди діти, було видіти на брамі Ромка Мисака минулого понеділка у грі з Арсеналом. Навіть не стіко дивно, скіко несподівано. Бо ніби нічим аж таким не провинився Мартін в минулих матчах, жеби го аж на лаву садити… Але, зрештою, видно і сам Мисак зиза дістав від такої децизії Костова, бо таке шось творив на полю, же хтілось плакати. Так ніби перед грою мав екзикуцію елєктричним струмом, і так го впражило, же не знав ні де ся знайдує, ні шо має робити, ні де має си подіти від того щастя… І мусим то повісти чесно, як на сповіді, споро вини за ту поразку лежить на Ромкові. Не так жеби вся, а єднак…

Десь отак певно си пошурупали і наші кєровніки, а так як вони в нас люди діла, то і вирішили ту брамкарську проблєму моментально. Вже через два дні у всіх ґазетах писало, же до Львова в літі перейде новий брамкаж, правдивий геній своєї справи, Василь Шпук. І не тре ся дивити, жи в тим моменті він грає за друголігову стрийську “Скалу”, для того має бути якась поважна причина. Як, наприклад, же просто дуже вже хлоп любе мамині вареники, без яких неділя для него не свято, а мука… І власне то стало причиною, чого він ше не грає за Реал чи Барцельону, бо оферти були, приходять щодня, аж скринька си ломе від тої макулатури. Аж тут врешті звернули на него свій взір Карпати, а то вже зупевні інша справа, бо до Львова зі Стрия не так далеко і мама зможе свому бахуру привозити каждої неділі і вареники, і маґаляси, і всякі інші кльоцки. А ми є за то пані Шпуковій бардзо вдячні, бо врешті будем мали спокій з брамкажами!