Тєжко є нам писати на весні… Серце болить навіть думати про гру нашого зесполу, не те що писати про неї. Їдні непристойні слова в каляпітрі ся перевертают. Але мусим себе троха силувати, мусим взяти себе в руки, стиснути си рамена, і нашрайбати пару слів. Бо не пасує хлопам вішати носа! Бо, так би мовити, і в горю і в радости…

Як можна пояснити то неподобство, яке ся зачало в другім колі чемпіонату? Хто вповість? То десь так само як братись тлумачити, на якого дідька їндик Юрцьової Ганки в неділю рано, ше до служби, раптом ся сказив і зачав, як той дятел, довбати дзьобом грушку на подвіру. Бігме, ніби який нечистий в него си вселив. А по тому, як вже си постановив, жи грушка свого вдоста дістала, то пішов шпацерувати по подвіру, але так як дятел з него вийшов нездалий, то замакітрилось му в глові від того пштрикання дзьобом, ноги запльонтались і полетів з тими всіма своїми тридцятьма кілограмами тіко не в небо, а в гноївку… Ледво го звідтам дістали. То ще щастя, шо сталось то всьо до служби і ніхто ше не пішов до церкви, бо був би ся хлоп втопив в тому гною через свою дурну каляпітру… То нам в понеділок Ганки Юрцьової внук ту історію оповів і якось вона нам в тим менті пригадалась.

Ну і направду, як би то можна було собі таке уявити після тотого Воскресіння Карпатівського восени, коли під орудою Костова, якого вже ледве в сан святих не записали, а принаймні листи вже до него, як до Св. Миколая, шрайбували, Карпати сухого місця не лишали на своїх ривалях? Та й друге коло зачали в тим самім темпі. Сімферопольці ледве ноги винесли з боїска, йно якийсь чуд збавив їх від повної торби брамок. Наші хлопаки їм то накидали, але якось скупо, тіко дві, таке враження ніби шкодували… Але на тому всьо ся й скінчило — жадної звитяги… Тіко ше їдного пункта вивальчили з запоріжцями, які пасут задніх в табелю, і шлюс. І дивна справа, як грали з кимось з ґрандів, то таке враження було, же за медалі ся борем, ніц їм не бракувало, хіба троха фортуни, бо за каждим разом в одну брамку програвали, але як туж після того вийдуть на поле з кимось таким ніби слабшим, в кого і виграти би пасувало, то в тим менті дістають штири гола, і шо ти будеш робив? Чи то їм так в голові ся круте після тотих матчів з ґрандами, жи вони себе уявляють ледве не Роберто Баджо в купі з Пеле і Марадоною, чи яка зараза? Але може і мають рацію, бо грають вони, як і гірше, то не надто за Пеле і Марадону, якби вони в тим менті в свої вже поважні роки вийшли на поле.

І в тім остатнім матчу з Арсеналом, в понеділок, то власне так і було. Ше тиждень тому ледве винесло ноги зі Львова Динамо. В середу хлопаки як могли ся били на Донбас Арені з Шахтарем в кубку. Програли два до їднего, але ж бились. Знову кубку у Львові не буде, але не маєм шо їм закинути. А вже в наступний понеділок дістали штири від Арсенала. Власне того, який зимою ледве не врізав дуба, з якого дали драла і тренер і більшість футболістів, який не виграв ше жадної гри в другім колі… Їдним словом, найнебезпечніший суперник для наших фраєрів!

Для чого таке ся діє? Тєжко то є витлумачити, але ми спробуєм, візьмем на себе ту ношу і будем таргати її до кінця. Потрафим ми то зробити чи нє, то Вам, шановне панство, судити, а ми так чи так на істину ні в якім разі не претендуєм. Ми бачимо кілька претекстів такої ситуації і, шо є найсумніше, жадного з них не є так легко позбавитись…

Першим ділом, хтілось би ся зупинити на психологічному претексті. Як нам ся здає, у грі Карпат то грає чи не основну роль. Бо як вони виходят на поле і мають файний настрій, то хоч би Барцельону проти них виставили, вони будут ся били до крові з носа. А як якийсь робак їм там по душі шкробає, то хоч не виходи на поле. Чи пам’ятає панство якісь скандали під час ери Кононова? Ну крім того договірного матчу з Металістом. Але то ся не рахує, бо то був наступ на цілу команду, шо може хіба згуртувати. А власне тому, шо не було скандалів, шо на якихось три роки Карпати ніби опинились в якійсь такій бульці, де їх ніхто не міг дістати, власне тому, шо Кононов ніколи в життю собі не дозволяв сказати ніц злого на жодного зі своїх гравців, бо не винесеш ти на люди, шо ся в сім’ї творе, власне тому, шо Карпати були тією сім’єю, вони і грали так, шо аж дух заперало! А коли почались проблєми? А тоді, коли Кожанов ціле літо не знав де буде грав в наступнім сезоні, а в той час в Карпатах йому тренуватись не дуже й то давали. Тоді, коли Кузі не оплатили лікування, бо він не хтів підписувати нового контракту. Тоді, коли в сім’ю зачали приходити нові люди і ніхто не знав, шо то за їдні… Коли шось недобре ся робит з одним, інші не можуть не думати, шо наступним може бути хтось з них, а це сіє недовіру, сім’я руйнується і вже не до футболу… Десь шось схоже, як нам ся видає, сталось і того разу. Коли раптом, ні сіло, ні впало, відсилають ганяти бальона за дубль найліпшого напасника команди Лукаса йно за то, же павор не хоче підписувати новий контракт, коли тренер, батько, Костов, раптом на камеру повідає, який то є лайдак з того, хто ше вчора був кумпльом на полю, то нема чого ся сподівати, шо та атмосфера родини, яка вже нібито була наново створена, не буде порушена… Бо осад ся лишає і ніц з тим не поробиш…

Друге і певно, як нам ся видає, основне, є то, шо керівництву нашого клубу так направду зовсім ся не розходить на результатах. Бо як інакше пояснити то, шо жодного кроку не було зроблено в напрямку пошуку гравців дефенсиви. А нам вони потрібні як повітря, бо на правому крилі вже пів сезону гасає крайній напасник Ксьонз альбо центральний півзахисник Озарків, на лівому моцно ся травмував Ощипко, а в центрі в нас, будем чесні, вічно суцільна дзюра… Єдине, до чого дійшли їм руки, то повернути з оренди Біловського, який мав би замінити Ощипка, але той ся травмував, і нема на то спасу…  Але натомість дуже їм тре було напасників, яких в нас і так з головою. Марселіньйо, Вукчевіч, срака, мотика… На холєри вони нам? Тіки по то, же за них платити не тре, тіки по то, же вони відьні агенти? Нема де правди діти, за файного захисника тре платити, такво просто його не возьмеш, але чи не хтіли би спробувати  скласти до купи всю зарплату Вукчевіча, який зіграв пару матчів і поїхав, і за ту форсу вкупити захисника? Мислим собі, же толку було би більше. Але то не для наших кєровніків. Бо їм основне, не як грає команда, а як би ліпше на халяву взяти якогось файного футболіста, якого б завтра можна було продати за кавалок форси… І в тому весь цимес. Отак і грають в нас в дефенсиві аби хто. А на такій дзюрі ззаду файну атакувальну гру не збудуєш, як би ся Костов не старав…

Но і третє, то є ясно фортуна, якої не маємо. Але то якраз можна поправити – піти до баби Марійки, най зніме вроки, і всьо буде в порядку. Ну альбо до церкви, то шо кому ліпше. А от перші дві причини… З тим складніше…

Ну але будем ся дивили, як воно буде далі. І насамперед в наступнім матчі з Зорею, який ся розпочне вже за годину. Все так не буде, шановне панство, має колись бути і ліпше!