– А чули сти, пане Стефцю, же Карпати будут з нового року грали врешті на тій Львів Арені? — мовив пан Зеник відставивши врешті то горнє з глінтвейном. То вже було друге, бо перше вижльопав в мент тіки-но зайшов в кнайпу, аж си ґеґавку обшпарив, але шо вже вдієш як на дворі така зимнося шо аж шмарклі замерзають, а в пана Зеня йно осінній мантель і черевики з протертою наніц підошвою? Як така біда тя вхопе, то не гріх і глінтвейну горєчого випити, а хоч би й в піст…

– Та чув пане Зеню, чув, — зітхнув пан Стефцьо, який вже тутка сидів якийсь час і так зогрівся, же якби не пан Зеник то певно би вже й захропів, — то виходить тепер знову ото тре буде тарабанитись через пів світу поки до стадіона дойдеш? Совісті в них ніц нема, зробили би вже їздню до самого входу і пустили маршрутки, ото би було діло, але вони то мають десь…

– Та йой, пане Стефцю, а вам то шо до того, як ви на стадіон так чи так не ходите? — підняв свої волохаті брови пан Зеник, малюючи на писку неабияке здивування.

– Та то я, пане Зеник, на “Україну” не ходив, бо чого туда ходити, як там ніц не видно, кріселка малі, вічно брудно, мокро, всі плюються тимво насінням… А на Львів Арену то я би ходив, бо там файно зробили, елєґансько, видно всьо люкс просто, де би не сів, і на голову ті дощ не ляє. Ну і кльозети ліпші ніж навіть в деяких кнайпах, не в нашій ясно, але ніц не скажу, файні там кльозети. Не то шо на “Україні” став і сцяєш до вітру, бо поки в той кльозет доступишся, то міхур ті трісне. Та й страшно заходити туди в моїм білім ґарнітурі. Нє, на Львів Арену я би ходив, то є кляса, най би тіко їздню до неї проклали, бо то є встид!

– А коли ж Ви були там, пане Стефцю, шо так добре ся орієнтуєте? — ше більше дивувався пан Зеник, а радше робив вигляд же ся дивує і просто грав вар’ята.

– Ну та як коли? Та на відкритті був, бо в праці здарували ми квиток, то вже пішов глянути на шо то стіко грошей наша влада вбабахала. І повім Вам же імпреза була до сраки, тре було чекати, ніц не було чути, орґанізація ніяка, та й взагалі, реклямували так ніби то мав бути ледве не бал в цісаря, а вийшло ніби концерт для працівників шахти імені Засядька. Стадіон файний збудували ніц говорити не буду, але шо назва, шо відкриття, то не до оповідання, вже би назвали просто Донбас Арена 2 і мали би спокій, бо, бігме, так воно виглядало. А та Анастейша… Та ліпше би за ті гроші, шо вони Анастейші заплатили ше один стадіон десь в Турці збудували. Більше би користі було. Але нє, то мусить бути заокеанська зірка, бо то так по протоколу має бути, бо всьо шо звідтам то блистить, а всьо шо блистить то є чисте злото. Раніше то були гумки до жування, а тепер то Анастейші. Нема спасу…

Пан Стефцьо ше довго шось там пувідав, але пан Зеник вже його не слухав, нагло стало му не цікаво, й так знав, же до отакогово папляння то пан Стефцьо перший, а як на стадіон піти то все йому як не срачка, то пердячка…