Йно тілько вщухли хвилі збуреної громади, викликані паном Коньковим і його щедрою і наніц дурнуватою офертою Андрійцьові Шевченку очолити нашу збірну (Богу дякувати, Андрійцю клепки вистачило відмовити), як вже сватают нам другого месію. І то якого! Пана Гаррі Реднаппа. Один поперед одного вихваляют го в ФФУ, кажут же він фест «кризовий менеджер» (на хлопський розум, аби Ви розуміли, то є такий ґазда, же як ніц на полі ся не родит, то він єдиний знає в якому місцю тре гною кинути, чи гноявки підлити, або навіть якому сусіду в яке око плюнути аби не врік, щоб наступного року урожай забуяв). Кажут в ФФУ же єдино його – пана Реднаппа – світла голова може порятувати нашу збірну, і навчити врешті тих матолків як тре Молдову обігрувати. А ше повідают, же має пан Гаррі такий неземний дар, шо може наші неотесані діаманти в збірній отесати йно на них вздрівши, і зробити з них наступних Ґареттів Бейлів якнайменше.

Подивимся, як то кажут, шо з того вийде. А що нам ше лишається робити? Ну хіба ше сподіватися же крім свого дару, пан Гаррі має і неабияке око на тоті неотесані діаманти, і розгледит яку купу-купезну ми їх виростили в наших рідненьких Карпатах.

Але заскоро ще шо-небудь казати, бо пан Реднапп ше йно тільки думає над тою офертою. І не спішит ше ніц підписувати, бо пообіцяли му же «покращать життя вже сьогодні», а він того боїться ще більше як рідної малжонки.